Путінський Діснейленд: навіщо Росія побудувала “Новий Херсонес” у Севастополі
Цього року — 11-та річниця анексії Криму та Севастополя. За цей час на півострові окупанти створили різні так звані “проєкти збереження історичної пам’яті”. У липні 2024 року росіяни заявили про відкриття історико-археологічного парку “Новий Херсонес” на території заповідника “Херсонес Таврійський” в окупованому Севастополі.
Це один з наймасштабніших “проєктів”, який росіяни побудували за часи окупації і в якому відвідувачам демонструють спотворений, російський варіант “історії” півострова.
Реальна Газета розбиралася, що саме і з якою метою побудували у заповіднику, та яку роль відіграє цей проєкт в імперській політиці Путіна.
Херсонес Таврійський — це стародавнє грецьке місто, засноване понад 2,5 тисячі років тому на узбережжі Чорного моря. Колись це був важливий торгівельний і культурний центр, де перетиналися різні народи та традиції. Саме тут, за легендою, князь Володимир Великий прийняв хрещення перед запровадженням християнства у Київській Русі.
У 2013 році Херсонес Таврійський, який знаходиться у Севастополі, увійшов до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, але після окупації Криму Росія почала проводити на його території незаконні роботи.
“Особистий проєкт Путіна”
Вперше про побудову тематичного парку на території заповідника Путін заговорив у 2015 році під час поїздки у Севастополь з експрем’єр-міністром Італії Сільвіо Берлусконі. А вже у серпні 2017 року він доручив російському уряду та міноборони надати земельні ділянки для “створення історико-археологічного парку”.
Роботи щодо створення “Нового Херсонесу” розпочались майже одразу після анексії Криму. Зі слів старшої наукової співробітниці Інституту археології НАН України Евеліни Кравченко, у 2015-2016 роках забудовники загородили археологічні залишки, такі як башти, стіни та колони та встановили оглядові майданчики. На місці давньої цитаделі звели античний відкритий театр, що створило навантаження на автентичні споруди.
У липні 2024 року в окупованому Севастополі російська влада відкрила комплекс “Новий Херсонес”. Реалізацією путінського проєкту займався фонд “Моя історія” патріаршої ради з культури Російської православної церкви, а генеральним підрядником будівництва виступило Міністерство оборони Росії. Також у будівництві брали участь російські державні корпорації “Газпромнефть”, “Транснафта”, “Сбербанк” та інші.
Тобто, йдеться не просто про чергову забудову на березі Чорного моря, а масштабний проєкт російської влади на території, де зберігаються унікальні археологічні залишки, а сам об’єкт входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
“Новий Херсонес” — дорога вітрина росіян”
За даними Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, росіяни знищили частину стародавнього міста на площі понад 80 тисяч квадратних метрів. Згідно зі звітом Інституту археології НАН України, щонайменше 4 тисячі квадратних метрів заповідника зазнали безпосереднього пошкодження через його нецільове використання. Решта території постраждала від так званих робіт з благоустрою, які фактично стали прикриттям для втручання в історичний ландшафт.
Доктор історичних наук, професор ЛНУ ім. Т. Шевченка Олександр Набока стверджує, що будовою так званого “Нового Херсонеса” Росія намагається створити ілюзію розквіту, демонструючи “перевагу” своєї неоімперії, а насправді під загрозою опинились об’єкти історичної спадщини.
“Фактично ж, за допомогою сучасних будівельних матеріалів, як-от бетон і цегла, там зводять нові конструкції, що спотворюють “історичний вигляд” археологічних об’єктів. Зокрема, викликає занепокоєння будівництво сучасного театру, частини якого інтегрують у залишки старовинної споруди. Ба більше, нові стіни та трибуни споруджуються безпосередньо на давніх валах і стінах історичного Херсонеса, що завдає серйозної шкоди археологічній спадщині. Це не відновлення, а фактичне знищення науково-історичного надбання”.
На схемі парку, яку показали росіяни, на території новобудови розташовані такі об’єкти, як музей християнства, музей Криму та Новоросії, храм-парк (за задумом окупантів, це “храм просто неба”). Набока додає, що попри концепцію “русифікувати” Херсонес, Володимир Путін не відмовляється від ідеї бути “спадкоємцем” Візантійської імперії.
“Росії важливо відчувати себе частиною цього грецького проєкту, тобто спадкоємицею елліністичної античної цивілізації, яка через Візантію мала вплив на Херсонес. Саме через Херсонес простежується візантійська присутність у цьому регіоні”, – додав Набока.
На фото, опублікованих у соцмережах, відвідувачі цього парку звертають увагу на кількість православних ікон, хрестів, символіки, пов’язаних з Російською імперією.
А також на пропагандистські барельєфи, на яких росіяни зобразили так звану “історичну приналежність Криму до Росії” з окупантами, кримським мостом та купою російської й імперської геральдики. Деякі відвідувачі також розповіли, що окреме місце у цій “експозиції” відіграє сучасна окупація Донбасу.
“Особливе місце в “Новому Херсонесі” займає експозиція, присвячена історії Новоросії та подвигу народу Донбасу. Тут, через справжні артефакти, фотографії та документи, відвідувачі зможуть дізнатися правду про трагічні події останніх років, про мужність і стійкість жителів Донбасу, які встали на захист своєї історії, культури та рідної мови”, – відгук одного з відвідувачів.
Дізнатись детально, про що саме розповідають у “музеї Криму та Новоросії” нам не вдалось. У відкритому доступі росіяни оприлюднили інформацію, що у музеї є 20 тематичних залів: від давніх часів до сучасності (звісно, у російській концепції).
Олександр Набока зазначив, що “Новий Херсонес” — це нова вітрина росіян, зокрема, православ’я, спотвореної історії. Він додав, що у політичному вимірі, подібні проєкти є реалізацією “політики вітрин”:
“Путінський неоімперський режим надає “сакрального значення” Херсонесу, адже саме тут, за легендою, хрестився князь Володимир. Чомусь Володимир Путін сприймає себе крізь цю призму, ніби він є реінкарнацією Володимира Великого, а його внесок у “російську православну цивілізацію” є визначним. Далі в дію вступає радянська, дорадянська та пострадянська традиція створення таких собі “вітрин”. Тобто на територіях, які Росія окуповує, загарбники намагаються зробити це “по-багатому”, демонструючи нібито перевагу російської окупації над іншими політичними устроями, зокрема над Україною”.
“Херсонес — перлина путінського “Третього Риму”
У своїй пропаганді Росія постійно повторює наратив про “високу духовність та належність до православної церкви”. У “Новому Херсонесі” вони також роблять на цьому акцент. У своїх відгуках та рецензіях відвідувачі музею християнства не згадують інші напрями цієї релігії, такі як католицизм чи протестантизм, а йдеться виключно про російське православ’я.
“На березі блакитної бухти, овіяний морським бризом і славою століть, народжується “Новий Херсонес” – грандіозний історико-археологічний парк, покликаний стати культурним і духовним центром не тільки Криму, а й усієї Росії. Тут, на землі, де зародилося російське православ’я, де переплелися долі народів і культур, створюється унікальний простір, що органічно поєднує в собі дбайливо збережені пам’ятки старовини і сучасні технології”, – пише користувач під іменем Дмітрій Золотухін у Яндексі.
Олександр Набока зазначає, що “ідейним натхненником” концепції “Москва – Третій Рим” для Путіна тут виступив митрополит Сімферопольський та Кримський РПЦ Тихон (Шевкунов):
“Візантія була Другим Римом — місцем, куди, згідно з релігійними уявленнями, перейшло “справжнє” православ’я після того, як перший Рим впав у єресь. Після краху Константинополя у 1453 році концепція “святості” нібито перейшла до Москви. Москва почала позиціонувати себе як такий собі “Третій Рим”, і для російської ідеології важливо підтримувати цей історичний зв’язок між Візантією, античною традицією, християнством і Москвою як “центром справжнього православ’я”. На відміну від Візантії, яка, згідно з цим міфом, впала під ударами турків за свої гріхи”.
За словами історика, серед тих, хто сформував світогляд Путіна і напрям його думок, був митрополит Тихон (Шевкунов). Наразі він обіймає посаду у церковній ієрархії Криму.
Шевкунов також вважався одним із найближчих радників Путіна з питань віри. Саме він, ймовірно, сприяв формуванню у Путіна уявленню про себе як про Володимира Великого, а також ідеї про Херсонес як ключового елементу концепції “Москва – Третій Рим”.
Що можна зробити після звільнення?
Наразі українська влада та ЮНЕСКО не озвучували конкретних ідей щодо того, що робити з “Новим Херсонесом” після звільнення півострова.
У звіті НАН України фахівці зазначають, що захист Херсонесу Таврійського потребує не лише міжнародної уваги, а й реальних змін у процедурах моніторингу ЮНЕСКО та контролю за станом культурної спадщини. Також наголошують на необхідності скласти перелік осіб і організацій, причетних до руйнування пам’ятки, з подальшим застосуванням санкцій.
“Актуальним також лишається надання пам’ятці світового значення “Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора” статусу пам’ятки, якій загрожує небезпека”, – йдеться у документі.
Олександр Набока розмірковує, що спершу мають бути проведені експедиції, щоб оцінити збитки, які росіяни завдали археологічним пам’яткам під час будівництва:
“Необхідно оцінити масштаби втрат як для археології, так і для світової культури. Після деокупації Криму, ймовірно, доведеться демонтувати значну частину так званих “псевдопам’яток”. Це можна розглядати як частину процесу декомунізації Криму, що, вочевидь, є необхідним кроком”.
Проєкт “Новий Херсонес” — це не просто чергова новобудова Путіна, а масштабний інструмент російської пропаганди, спотворення історії Криму на користь імперських наративів. Під виглядом “відновлення культурної спадщини” окупанти намагаються стерти справжню історичну багатогранність та мультикультурність регіону та нав’язати концепцію “споконвічно російської” землі.
Використовуючи археологічну пам’ятку світового значення, Москва не лише руйнує автентичну спадщину, а й впроваджує нові ідеологічні міфи, які виправдовують окупацію.