Донеччан не пускають додому. Донецький щоденник

Що може бути гірше усвідомлення, що жадібні виродки, що захопили частину твоєї країни, твоє місто, можуть не пустити тебе додому. Туди, де ти народився, де родичі, які через вік не можуть переїхати в інше місце, могили твоїх предків. Та й єдине житло, наявність якого трохи зігріває душу думкою, що ти все ж таки не зовсім безхатько. Що, якщо не доведеться повернутися туди колись, щоб жити, то можна хоча б продати. Щоб нехай не рівноцінне, але хоч якесь житло купити на вільній території. Тому що ти вже добряче втомився поневірятися по знімних кутах.

Але з жовтня минулого року потрапити додому людям із донецькою пропискою та українським паспортом – це як виграти у лотерею. Пощастить – не пощастить. Для них залишили один шлях, який із будь-якої країни пролягає через аеропорт Шереметьєво. Де на них чекає так звана фільтрація.

Виглядає це так: після прильоту всіх зганяють в одне задушливе приміщення, забирають усі мобільні пристрої, видають анкети, які необхідно заповнити, а потім потрібно чекати від десяти години до доби, поки тебе викличуть на “бесіду” працівники служби безпеки.

“Бесіда” для більшості більш схожа на допит. Задають питання не лише на політичні теми, а й щодо “сумнівних” контактів з телефонної книги: хто ця людина, чим займається, в яких ви стосунках із нею, коли востаннє спілкувалися, і так далі. Причому видаляти перед поїздкою – марно. Витягують усе.

Їхати з новим телефоном теж не варіант – без розмов розвертають у зворотному напрямку. Гаджет без тривалої історії викликає у російських спецслужб підозру. Значить, на їхню думку, є що приховувати. І, очевидно, робиться висновок про нелояльність до політики Росії.

Декому забороняють в’їзд на півроку, деяким ставлять червоний штамп у закордонному паспорті. Це означає, що у найближчій перспективі тебе не впустять на територію Росії. Відповідно, і на окуповані нею українські території. Виходить, ти вже ніколи не потрапиш додому.

Логіку окупантів ще можна зрозуміти, коли у них викликають сумніви політичні погляди молодого або середнього віку донеччанина, що йде додому. У якого, наприклад, серед друзів у Фейсбуці багато людей з радикально негативним ставленням до РФ. Або який ставить вподобайки проукраїнським коментарям.

А раптом, думають вони, якщо його пропустять до Донецька, він почне сумнівні речі говорити сусідам, так би мовити, дискредитувати російські цінності. Але з якого переляку не пропускають жінок пенсійного віку, які крім листівок із котиками та побажанням доброго ранку в соціальних мережах нічого не постять?

Виявляється, є й на те причина. Це нерухомість – квартири, будинки, дачі. Все, що з непереборною силою тягне ще туди, що раніше називалося домом.

“Визволителі”, мабуть, вирішили відсіяти значний відсоток людей, які періодично приїжджали до Донецька відвідати свою квартиру та сплатити за комуналку. Так би мовити, створити ефект присутності. Щоб окупанти не вважали квартиру безхазяйною та не відібрали. Або, якщо вже зважилися на продаж, отримати за десять днів російський паспорт (до 10 липня там діяла прискорена програма паспортизації) та переоформити документи на нерухомість. Як цього вимагає нова “влада”. На жаль, без наявності “червоношкірого” там неможливо укладати жодні угоди. Навіть оформити довіреність на родича, котрий уже має російський паспорт.

Тому, щоб позбутися житла в Донецьку, багато хто отримував, стиснувши зуби, паспорт країни-агресорки, а після вирішення всіх питань знищив його.

Ті, хто не отримав паспорта до 10 липня за прискореною програмою, ще мають можливість до середини вересня подати документи на оформлення. Але чекати на отримання вже доведеться до трьох місяців.

Тим же, хто не встигнуть у ці строки, потрібно буде пройти довгий шлях. Як іноземцям. Спочатку отримати посвідку на проживання. А це складна процедура. І не факт, що дадуть. Потім рік чи більше не можна буде залишати межі Росії. І тільки через три роки, якщо поводитимешся правильно, тобі видадуть російський паспорт.

Але оскільки не всі, хто виїхали з Донецька, мають можливість, а головне, бажання залишатися там на такий тривалий строк, ця процедура для них виявляється нереальною. Отже, їм ніколи не продати свою квартиру або переоформити її на когось із родичів. Ось пазли і склалися. Схоже, саме це справжня причина того, що в Шереметьєво не проходять фільтрацію до половини людей, які вважають Донецьк своїм домом.

Люся Молчанова, Донецьк, для “ОстроВа“