Примушували співати російський гімн і цькували за українську мову. Як дівчинці з Луганщини вдалося повернутися з Росії
У серпні 2023 року батько без дозволу матері вивіз з окупованого села Луганщини двох дітей – хлопця і дівчину – у Росію. Дівчинка не хотіла жити в Росії і змогла повернутися в Україну, щоб возз’єднатися з мамою, яка весь цей час боролася за повернення дітей.
Історію про родину з Луганщини підготувала “Реальна газета” у співпраці з The Reckoning Project.
У лютому 2022 року мешканці Сєвєродонецька відвезла двох своїх дітей – сина та дочку – у село до матері свого колишнього чоловіка. Раніше це була дуже дружна й любляча родина, яка влаштовувала посиденьки, готувала їжу разом.
Однак усе змінила війна.
В перші ж дні повномасштабного вторгнення місто опинилося під ударом росіян, тож жінка вирішила, що дітям буде безпечніше у селі.
“Я чудово розуміла, що по місту битимуть. Тому, щоб зберегти життя і здоров’я дітей, вивезла їх з міста. Ми в школі навіть написали заяву на 10 днів, узяли канікули. Я просто думала: “Пересидять, усе стихне, відженуть цих вояк, і діти повернуться”. Ми були впевнені, що все закінчиться дуже швидко””, – розповідає жінка.
По місту били ГРАДами та мінометами, і перебувати там було небезпечно. Жінка провела у Сєвєродонецьку під обстрілами 80 днів, їй дивом вдалося виїхати через Запоріжжя до Києва. Тим часом село, де її діти жили у бабусі, захопили росіяни.
Контактувати з дітьми було складно, адже росіяни глушили зв’язок. Часто мама ризикувала своїм життям, піднімаючись на якусь високу точку, щоб почути рідні голоси. Потім мережа зникла зовсім.
Про те, що у серпні 2023 року у село приїхав батько дітей і, скориставшись відсутністю колишньої дружини, вивіз їх у Росію, жінка дізналася пізніше, коли син і донька вже перебували у Росії.
Жінка стверджує, що 2014 року батько її дітей воював на боці так званої ЛНР. За її словами, вона не спілкувалася зі своїм колишнім чоловіком передусім через його сепаратистські погляди.
Мати дітей розповіла, що родичка її колишнього чоловіка зробила сину й доньці російські паспорти, без будь-яких документів, які засвідчують їхні особи. Мама дітей розповідає:
“Всі дитячі документи, свідоцтва про народження були у мене в Києві. У дітей були лише ID-карти, яких вони не давали на реєстрацію. Однак російські паспорти їм оформили. Вони якось примудрилися це зробити, напевно, на підставі слів батька та бабусі”.
Хлопчик проти вивезення в Росію не протестував, а ось дівчинка їхати не хотіла і просила батька відправити її до мами на підконтрольну українській державі територію. Однак батька її думка не цікавила. Він вивіз дітей в Росію, змусив вступити там до місцевих навчальних закладів і залишив їх там самих.
Мати дітей тримала з ними зв’язок за допомогою Telegram. Донька розповідала їй, як у російському навчальному закладі її принижують та цькують за проукраїнську позицію.
Зокрема, дівчинку примушували співати російський гімн і казали, що Україна не має права на існування. Жінка згадує:
“Моя донька казала, що їй не потрібен російський гімн, і що під російський прапор вона ставати не зобов’язана. Їм пояснили, що їх тут навчать, виховають, і вони стануть росіянами. А Україна то, мовляв, недодержава, нелюди. І було озвучено, що “хохли – це свині””.
Вона зазначає, що діти жили в гуртожитку, де за ними ретельно стежили, контролювали та забороняли спілкуватися українською мовою.
“Діток, які приїхали з України, у Росії не сприймали як рівних. За ними був особливий нагляд: стежили, куди вони ходять, з ким спілкуються, о котрій годині приходять”, – говорить мати дітей.
Особливо контролювали, якою мовою діти розмовляли. Жінка каже:
“Ставлення до дітей було огидне. Якщо вони говорили українською мовою, це було щось: їх викликали, так би мовити, “на порку”. Вичитували, сварили, казали, що тепер їхня батьківщина – Росія. Морально на них тиснули”.
Нав’язування українським дітям у російських школах жорсткої панросійської ідентичності є порушенням численних прав людини, які визначаються Конвенцією про права дитини, говорить правовий аналітик The Reckoning Project Карім Асфарі.
“Згідно зі статтею 8 Конвенції про права дитини, ратифікованої Російською Федерацією, держави-учасниці зобов’язані поважати право дитини на збереження своєї індивідуальності, зокрема, громадянства, імені та сімейних зв’язків. Стаття 29 розвиває цю ідею в освітньому контексті і визнає важливість поваги до рідної мови дитини. Держави-учасниці зобов’язані виховувати дітей з урахуванням, зокрема, їхньої ідентичності, мови, цінностей та країни походження”, – пояснює Асфарі.
Також згідно із конвенцією, держави-учасниці зобов’язані враховувати погляди дітей у питаннях, що їх стосуються, приділяючи їм належну увагу відповідно до віку та рівня зрілості дитини. Коли деякі російські школи забороняють українським учням висловлювати свої погляди та зберігати свою ідентичність, це є порушенням міжнародних зобов’язань Росії, наголошує спеціаліст. Асфарі зазначив, що
“Говорячи про цей конкретний випадок, ці порушення посилюються з огляду на зрілість дитини та чіткість її бажання здобувати освіту, що відповідає її ідентичності та мові”.
У російському місті, куди вивезли брата і сестру, було багато дітей із того села на Луганщині, де вони перебували раніше.
“У селі навчання немає. Тому, кого могли, вивозили в Росію. В Україну не вивозили нікого, а в Росію вивозили, щоб вони там навчалися”, – говорить мама дітей.
Найактивніше з матір’ю спілкувалася донька. Син деталей про своє життя у Росії майже не розповідав.
“Він у мене неговіркий хлопець. Він весь час казав: “Мамо, у мене все добре, все буде чудово”. Донька з ним спілкувалася там. Вони жили недалеко одне від одного, підтримували одне одного. Вона казала, що йому дуже там тяжко було. А мені він казав: “Мамо, ми тримаємося. Війна скінчиться – ми з тобою побачимося”, – розповідає жінка.
Син, який вже досяг повноліття, зрештою, вирішив залишитися у РФ, а ось донька залишатися не хотіла. Мати намагалася повернути її додому.
Одного разу жінка знайшла перевізника з Лисичанська, і попросила вивезти доньку з російського міста.
У вересні 2023 року перевізник автобусом забрав дівчинку від гуртожитку, де жив її брат, і довіз до кордону з ЄС. Однак спроба виїхати з Росії виявилася невдалою: на кордоні дівчинку не пропустили, адже вона була без супроводу дорослих.
Мати не могла приїхати у Росію і забрати дитину, тож водій повернув дівчинку назад у російське місто, де вона навчалася.
Жінка була в розпачі. Її плач почула сусідка і дала їй номер українських волонтерок, які захищають права дітей.
Саме вони допомогли підготувати виїзд дитини з РФ. Дівчинка розповіла волонтеркам, що хоче до матері, є українкою і бажає повернутися на батьківщину.
У жовтні 2023 року дівчинка вийшла з гуртожитку з невеликою сумкою та документами. Доїхавши потягом до іншого російського міста, вона зробила пересадку і поїхала у Білорусь. У Мінську під супроводом волонтерів дівчинка спробувала перетнути кордон з ЄС, але і цього разу її не пропустили.
Волонтери забрали дівчинку, дочекалися нової зміни на кордоні та все-таки спромоглися відправити її до однієї з країн ЄС.
Через кілька днів дівчинка прибула до Києва, де її зустріла мама. Шлях повернення для дитини був дуже емоційно складний, дівчинка дуже хвилювалася, що її не пропустять на кордоні і вона так і не побачить маму. Тож у перші тижні після повернення дівчинка просто не відходила від мами: тулилася до неї, намагалася кожну хвилину бути поруч.
Утім її випробування не закінчилися. Діти, які повернулися в окуповане село з Росії, розповіли бабусі про втечу онуки. Літню жінку почали цькувати сусіди, а вона, своєю чергою, телефонувала онуці та казала: “Що ви накоїли?! Така ганьба!”
Також дівчинці почали писати колишні однокласники, ображали її та засуджували.
За словами мами, дівчинка реагувала на все це дуже гостро, замикалася у собі й плакала.
“Я їй кажу: “Це – чужі люди! Це – росіяни. Вони до нас узагалі не мають права навіть промовляти! Не треба звертати уваги на думку чужих людей”. Вона вийшла з тієї групи у соціальній мережі – і все в неї налагодилося. Зараз навчається, стала спокійнішою”, – каже мама дівчинки.
Тепер дитина дистанційно здобуває освіту в ліцеї Сєвєродонецька, де вчилася до повномасштабної війни. Її брат досі на території Росії. Наразі мама дітей розпочала процес позбавлення колишнього чоловіка батьківських прав.
Наталка Сіробаб, Яна Осадча